Вторник, Октября 24, 2017

Православие

Яблочный Спас или Преображение Господне

Яблочный Спас, ежегодно все православные христиане отмечают в один и тот же день – 19 августа. По Церковному календарю он называется – Преображением Господним и является одним из 12 Великих Праздников в году. А это означает, что этот день лучше посвятить Богу и семье, не совершая трудовых подвигов. Так как Яблочный Спас всегда совпадает с Успенским Постом, начинающимся накануне, в день первого Медового Спаса – 14 августа, то в этот день к постной пище разрешается лишь добавить рыбные блюда. Как и в другие дни Поста, нельзя есть мясные, молочные и блюда с яйцами. Рекомендуется посещать близких, больных, заключенных и совершать дела милосердия. Тем более, в последние годы добавилось количество людей, которым необходима помощь и в обычные, будние дни, не говоря о праздничных.

Что же лучше делать в день Яблочного Спаса?

  1. Сходить в Церковь, на раннюю Литургию. Обычно она начинается в 8 часов. Подать записки о здравии, перечислив в них всех своих близких, друзей, знакомых, болеющих. Священник прочтет их во время Праздничной службы в этот день, а все стоящие в Храме присоединяться к вашей искренней молитве о здоровье и благополучии всех, чьи имена вы упомянули.
  2. Нелишним будет и милостыня об умерших. На поминальный столик можно принести хлеб, масло, муку, или отложить туда фрукты из своей корзинки, принесенные в Церковь для освящения.
  3. В этот день традиционно освящаются яблоки, сливы, виноград, персики. Правда до этого времени их нельзя было есть, но в нашем южном климате, когда большинство из перечисленных фруктов уже давно созрели, это получается соблюдать, к сожалению единицам прихожан. Тем, кто не успел освятить мед, можно сделать это на Яблочный Спас.
  4. В конце Литургии, священник освятит эти плоды, прочитав предварительно молитвы на освящение и уже благословит законное их поедание. Принеся освященные фрукты домой поделитесь с ближними, не допуская их порчи или загнивания. Это тоже небольшая святынька, с которой нужно обращаться подобающим образом.
  5. Если в этот день рекомендуется отдохнуть от работы, то ссориться или ругаться – тем более не нужно. Считается, что неприятности, которые вы пожелаете во время ссоры, вернуться к вам умноженными в несколько раз.

История Праздника Преображения Господнего

В этот день на горе Фавор, Иисус Христос перед своими учениками преобразился, его одежды и лицо стали сияюще белыми. А с неба прозвучал голос Божий, поведавший о том, что это Сын мой возлюбленный, на нем мое благословение. Именно в этот день почитается второе лицо Пресвятой Троицы – Сын Божий.

Другое название Яблочного Спаса, используемое в тех странах где яблоки не освящаются, а их роль достается маслинам, финикам, инжиру и другим, для нас экзотическим фруктам – Спас на горе.

 
 

14 серпня святкуємо винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього

Це свято було встановлено в Константинополі через хвороби, які часто вражали місцевих жителів саме в серпні.

Започатковане воно ще до IX століття, а з ХІІ-ХІІІ століть його вже затвердили у всіх помісних Православних Церквах світу.

В Константинополі був звичай, за яким щорічно частина Животворчого Древа Хреста Господнього, що зберігалася в домашній церкві візантійських імператорів, заносилася в храм святої Софії. Там і відбувався водосвятний молебень.

Потім, починаючи з першого серпня, два тижні ця святиня урочисто носилася по місту, при цьому духовенство служило літії «для освячення місць та відігнання хвороб».

А вже 14 серпня Животворче Древо Хреста переносили назад в царські палати. Від цього і пішла назва свята, яке співпадає з початком Успенського Посту на честь Пресвятої Богородиці.

 
   

Маккавеї – ветхозавітні мученики за віру

Згідно з церковним календарем 14 серпня ми святкуємо винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, а також пам'ять старозавітних мучеників за віру - Маккавеїв. Але у свідомості народу ці два свята чудовим чином з'єдналися воєдино.

"На Маковія я була в храмі", - каже старенька прихожанка храму, а за нею повторює і її дочка, і внучка, але хто такий цей "Маковій" вони найчастіше не знають. Що ж, пора з ним, а точніше з ними, познайомитися ближче.

Святі мученики Маккавеї : Авім, Антонін, Гурій і Елеазар, Евсевон, Алім і Маркелл, разом з ними їх мати Соломонія і учитель Елеазар.

Близько 200 років тривало мідійсько-перське володарювання над іудеями. Повертаючись з Вавілонського полону вони потрапили під владу перських, а потім і грецьких царів, які переслідували їх за істинну віру і змушували до ідолопоклонництва. Особливо жорстоким гонителем був цар Антіох Єпіфан. Цей цар хотів, щоб усі його піддані говорили на одній грецькій мові і кланялися тільки грецьким богам, тобто язичницьким ідолам. Багато хто з іудеїв покорився цареві, але інші готові були краще померти, ніж відступити від істинної віри своїх батьків.

Одного старця, Елеазара, царські правителі примушували їсти заборонену законом Моісеєвим їжу. Коли він відмовився, його стали умовляти, щоб він зробив тільки вигляд перед народом, ніби їсть заборонене Законом. Але Елеазар і на це відповів: "В мої літа негідно лицемірити; якщо молоді дізнаються, що дев'яносторічний Елеазар відхилився в язичництво, то й самі можуть спокуситися і відійти від віри". Тоді його відвели до мучителя, і Елеазар мужньо помер за істинну віру.

Одного разу до царя привели жінку Соломонію з сімома синами. Цар змушував їх з'їсти заборонене Законом, але вони сміливо відповідали йому: "Ми готові краще померти, ніж переступити закон наших батьків". Тоді цар піддав їх жорстоким мукам. Їм вирізували язики, відсікали пальці на руках і на ногах, здирали шкіру з голови, і живими палили на розжарених сковородах.

Так було замучено шість братів Маккавеїв. Самого молодшого цар з ласкою переконував не опиратися. Він обіцяв щедро нагородити його і, нарешті, звернувся до матері, щоб вона дала раду своєму синові підкорятися і виконати вимогу царя. Але Соломонія підійшла до сина і сказала: "Син мій! Не бійся цього мучителя і зустрінь смерть так само, як твої брати, щоб я могла усіх вас разом зустріти в майбутньому вічному житті". Тоді цар стратив і молодшого брата, піддавши його ще більшим мукам. Потім була замучена і сама мати. Це і є старозавітне сімейство мучеників Маккавеїв(166 г.до Р.Х.).

 
   

Преподобна Марія Єгипетська - хто вона?

Преподобна Марія Єгипетська - велика сила покаяння

27 березня почався 5 тиждень Великого Посту, який наприкінці, 2 квітня, у неділю, завершиться величним святом – Днем пам’яті преподобної Марії Єгипетської. Хто ж така ця жінка, вона єдина стала в чергу з великими святими чоловіками, яких Церква прославляє у дні Великого Посту? Марія Єгипетська ж поминається також у перший та останній тиждень, коли у всіх Православних Церквах світу читається Великий Покаянний канон Андрія Крицького. Заслуга її полягає в великій, а можливо правильніше сказати й у величезній силі покаяння.

З молодих років Марія, котрій тільки виповнилось 12 років, вийшла з під опіки батьків. А так як вона нічого не вміла робити, а заміж не вийшла, то й повела вона легке розбещене життя. В ньому було місце модним нарядам, вину, чоловікам, гарним стравам. Досягнувши 29 річного віку, провівши у гріховних утіхах 17 років, Марія захотіла попасти в Єрусалим, куди направлялось безліч паломників з усього світу. Зайвих грошей в Марії не було, тому вона вирішила розплатитися за мандрівку морем на кораблі у звичний для себе спосіб, спокусивши когось з багатих чоловіків. Таким чином Марія і приїхала до Єрусалиму, добралась до храму, а от переступити його поріг не змогла, як не намагалась. Якась, нікому не видима перепона не давала цього зробити. Скільки не билась Марія, а все дарма, от вона від усього серця і попросила Божу Матір випрохати у Свого Сина таку милість, щоб їй нарешті попасти до Храму. Натомість Марія пообіцяла покинути своє грішне життя і присвятити його рештки Богу і покаянню. Вона виконала свою обіцянку, після того як побувала нарешті в Храмі Господньому.

Останні свої 47 років прожила Марія в пустелі на самоті, борючись з своїми гріхами. Особливо важко їй було перші 17 років, коли їй виділись у сні та наяву - спокусливі танці, добре вино, чоловічі пестощі, добрі наїдки. Тільки заступництво Божої Матері, до якої Марія благала і вдень і вночі, допомогли їй вийти з цієї боротьби переможницею. Вже потім, цілих 30 років Марія плакала і молись за прощення своїх гріхів і спромоглася великих чудотворінь. Вона без перешкод переходила річку по її поверхні, як колись казав Ісус Христос, що хто вірить по-справжньому, той зможе все зробить. В пустелі вона їла тільки те, що змогла там добути. Тільки наприкінці свого життя, у передостанній рік, Марія зустріла людей - ченця Зосиму. Він на протязі багатьох років просив у Бога милості, показати йому наостанок життя справжнього праведника, великого у своїх духовних подвигах. І от Господь повелів йому йти у пустелю. Там він і зустрів Марію, у якої випросив розповісти про її життя, вона ж попросила через рік прийти Зосиму на теж саме місце, щоб їй причаститися Святих Христових Таїн. Зосима так і зробив, після чого отримав прохання прийти на це ж місце ще через рік.

Цілий рік чекав Зосима чекав цього дня, нікому не розповідаючи про велику подвижницю, як повеліла це сама Марія, та і саме ім’я Святої йому не було відомо. Прийшовши на місце через рік, він побачив уже померлу Марію зі складеними на грудях руками. Не знаючи, що йому робити з тілом, він угледів надпис на піску. Там було сказано, що Преподобна Марія померла рік назад,  1 квітня, в той самий день як причастилась Святих Таїн від його рук. А тіло треба поховати тут, на цьому ж місті.

Під рукою у Зосими нічого не було, а земля у пустелі – справжній моноліт. На допомогу йому прийшов могутній лев, якого Зосима зразу злякався. Але побачивши як він лизнув ноги у Марії, Зосима заспокоївся і попрохав лева вирити Марії могилу. Тільки лев і старець були на похованні, але прийшовши до свого монастиря, старець нарешті розповів про Велику Подвижницю усієї братії. Прожив Зосима ще майже 50 років, не доживши трохи до 100 літ, несучи у серці велику силу покаяння Преподобної Марії і прославляючи за все Бога Вседержителя.

Нам, усім християнам, які живуть у 21 столітті, житіє Преподобної Марії Єгипетської показує, що як би глибоко ти не впав, чим не согрішив – піднімайся, кайся, проси у Бога милості і спокутуй свої гріхи чим зможеш. Навіть якщо ти думаєш, що Бог у тебе в серці, все рівно треба прийти колись у Церкву, і сполучитись з усім християнським миром через прийняття Святих Христових Таїн, як це зробила свого часу Свята Марія Єгипетська.

У 5 тиждень Великого Посту кожен рік у храмі, освяченому на честь Преподобної Марії Єгипетської, що розташований у с. Мар’янське Апостолівського району Дніпропетровської області, проходить храмове свято. На нього з’їжджаються безліч гостей з усіх куточків Апостолівсього Благочинія, а також і з більш віддалених місць. На святі завжди буває і правлячий Архієрей Криворізької і Нікопольської єпархії – Митрополит Єфрем зі своїм хором. Усі бажаючи приєднатися до свята, можуть це залюбки зробити. Усіх присутніх в кінці Святкової Літургії чекає святкове частування.

 
   

Память 40 мучеников Севастийских

Память 40 мучеников Севастийских в Православной Церкви каждый год празднуется 22 марта. Но в 2017 году в связи тем, что праздник 40 Севастийский мучеников приходится на среду Крестопоклонной недели и в этот день совершается богослужение с поклонением Кресту, праздничное богослужение мученикам Севастийским переносится на 21 марта. Поэтому сегодня, 21 марта, в храмах отслужилась Литургия Преждеосвященных Даров.

История праздника

В 313 году Константин Великий издал указ, где христианам разрешалась свобода вероисповедания и они уравнивались в правах с язычниками. Но его соправитель Ликиний был убежденным язычником и в своей части империи решил искоренить христианство, которое значительно распространилось там. Ликиний готовился к войне против Константина и, боясь измены, решил очистить от христиан свое войско.

В то время в армянском городе Севастии одним из военачальников был Агриколай, ревностный сторонник язычества. Под его началом была дружина из сорока каппадокийцев, храбрых воинов, которые вышли победителями из многих сражений. Все они были христианами. Когда воины отказались принести жертву языческим богам, Агриколай заключил их в темницу. Воины предались усердной молитве и однажды ночью услышали голос: "Претерпевший до конца, тот спасен будет".

На следующее утро воинов вновь привели к Агриколаю. На этот раз язычник пустил в ход лесть. Он стал восхвалять их мужество, молодость и силу и снова предложил им отречься от Христа и тем снискать себе честь и расположение самого императора. Снова услышав отказ, Агриколай велел заковать воинов. Однако старший из них, Кирион, сказал: "Император не давал тебе права налагать на нас оковы". Агриколай смутился и приказал отвести воинов в темницу без оков.

Через семь дней в Севастию прибыл знатный сановник Лисий и устроил суд над воинами. Святые твердо отвечали: "Возьми не только наше воинское звание, но и жизни наши, для нас нет ничего дороже Христа Бога". Тогда Лисий велел побить святых мучеников камнями. Но камни летели мимо цели; камень, брошенный Лисием, попал в лицо Агриколаю. Мучители поняли, что святых ограждает какая-то невидимая сила. В темнице воины провели ночь в молитве и снова услышали утешающий их голос Господа: "Верующий в Меня, если и умрет, оживет. Дерзайте и не страшитесь, ибо восприимете венцы нетленные".
Допросы повторялись несколько дней, но воины же остались непреклонны.

Стояла зима, был сильный мороз. Святых воинов раздели, повели к озеру, находившемуся недалеко от города, и поставили под стражей на льду на всю ночь. Чтобы сломить волю мучеников, неподалеку на берегу растопили баню. В первом часу ночи, когда холод стал нестерпимым, один из воинов не выдержал и бросился бегом к бане, но едва он переступил порог, как упал замертво. В третьем часу ночи Господь послал отраду мученикам: неожиданно стало светло, лед растаял, и вода в озере стала теплой. Все стражники спали, бодрствовал только один по имени Аглаий. Взглянув на озеро, он увидел, что над головой каждого мученика появился светлый венец. Аглаий насчитал тридцать девять венцов и понял, что бежавший воин лишился своего венца. Тогда Аглаий разбудил остальных стражников, сбросил с себя одежду и сказал им: "И я - христианин!" - и присоединился к мученикам. Стоя в воде, он молился: "Господи Боже, я верую в Тебя, в Которого эти воины веруют. Присоедини и меня к ним, да сподоблюсь пострадать с Твоими рабами".

Наутро истязатели с удивлением увидели, что мученики живы, а их стражник Аглаий вместе с ними прославляет Христа. Тогда воинов вывели из воды и перебили им голени. Во время этой мучительной казни мать самого юного из воинов, Мелитона, убеждала сына не страшиться и претерпеть все до конца. Тела мучеников положили на колесницы и повезли на сожжение. Юный Мелитон еще дышал, и его оставили лежать на земле. Тогда мать подняла сына и на своих плечах понесла его вслед за колесницей. Когда Мелитон испустил последний вздох, мать положила его на колесницу рядом с телами его святых сподвижников. Тела святых были сожжены на костре, а обуглившиеся кости брошены в воду, чтобы христиане не собрали их.

Спустя три дня мученики явились во сне блаженному Петру, епископу Севастийскому, и повелели ему предать погребению их останки. Епископ с несколькими клириками ночью собрал останки славных мучеников и с честью похоронил их.

Имена мучеников: Кирион, Кандид, Домн, Исихий, Ираклий, Смарагд, Евноик, Уалент (Валент), Вивиан, Клавдий, Приск, Феодул, Евтихий, Иоанн, Ксанфий, Илиан, Сисиний, Ангий, Аетий, Флавий, Акакий, Екдикий, Лисимах, Александр, Илий, Горгоний, Феофил, Дометиан, Гаий, Леонтий, Афанасий, Кирилл, Сакердон, Николай, Уалерий (Валерий), Филоктимон, Севериан, Худион, Мелитон и Аглаий.

 
   

Страница 1 из 9

<< Первая < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Следующая > Последняя >>

bigmir)net TOP 100Hosting Ukraine

Яндекс.Метрика
Restore Default Settings