Пятница, Апреля 28, 2017

А чи були насправді підземні ходи?

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Минуле нашого селища постійно викликає цікавість. Сьогодні ми відкриємо сторінку кінця ХІХ століття, коли Нововоронцовка була єврейським иістечком. Кожен власник магази­ну, кожна єврейська роди­на залишила після себе якийсь слід, або щось на згадку. Так, наприклад, один із жителів селища знайшов у себе на горищі дзвоник із латуні, на яко­му царською мовою виби­то два прізвища Пуріхов і Овєчкін. Дзвінок, судячи з усього висів на вхідних дверях. А ось далі, по вул. Радянській біля одного з дворів залишилася арка, складена з цегли, зверху якої є напис "1889 рік" та ініціали А.Г.

Взагалі, історію розвит­ку селища можна розподі­лити, з моєї точки зору, на три основні періоди. Пер­ший стосується графської доби, другий - єврейства, третій - комуністичного правління. Новий період-незалежної України роз­почався не так вже і давно.

Одне покоління розбудовувало містечко, інше - руйнувало. Великі підвали, колодязі, підземні ходи, безперечно, є однією із загадок селища. У радянські часи, прокладаючи труби  від нинішньої міліції до п'ятиповерхівки посередині вулиці Леніна робітники наштовхнулися на загородку із каменя-ракушняка. Ненавмисно, зрушивши декілька з них,  побачили дірку, яка вела до глибокого  підвалу. Не маючи ніякого бажання досліджувати підземелля, робітники закидали діру камінням та засипали землею. Ось що про це говорить жителька селища Валентина Церпиш: "Моя матуся розповідала, що на цьому місці знаходиться величезний підвал, який займає значну площу. Кому він належав - невідомо?  Коли будували  кафе "Чайку", півпідвалу забрали, перегородивши останню частину стіною".  Трохи далі від колишнього ресторану "Нептун" знаходилися три магазини - сільмаг, кооперація та невеличке кафе. Ще далі, завертаючи на заасфальтовану доріжку до колиш­ньої рятувальної станції,  йдемо по вул. Ветеринарній. Тут до затоплення Каховським водосховищем стояли будинки, у  яких розміщалися сільпо, заготконтора, ветлікарня, колгоспна контора, далі - бригадний двір. У старих  приміщеннях міліції, сус­іднього житлового будинку, райдрукарні та на місці консервного цеху харчосмакової фабрики у 50-тих і роках були дитбудинки для діток, батьки яких загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Керував і опікувався цими закладами, як не дивно, єврей Цимблер Михайло Львович. Довгий час він мешкав у селищі, а потім виїхав. Однією з "білих плям", історії на сьогоднішній день залишаються і підземні ходи під Нововоронцовкою. Перенесемося до кургану, що стоїть собі біля старого кладовища. Цей   земляний   насип штучний. У ньому знаходиться велетенський, сухий колодязь або просто  накопичувач для води. Збудований він ще за часів графа Воронцова. Вода у ньому , наповнювалася за допомогою іншого глибокого колодязя, що був на місці колишнього РТП, а потім від цього накопичувача  вода бігла згори донизу тунелем та трубами, наповнюючи сухі колодязі, басейни та насичуючи вологою коріння дерев і рослин графського парку. Все це із басейнів виливалося до річечки, яка і нині є у парку, і далі бігла до плавень аж  до  Підпільної. Таким чином, вода не застоювалася, завжди була чистою і прозорою. Система була добре  налагоджена і діяла бездоганно. Валентина Церпиш розповідає, що коли вибирали  землю, розширюючи територію для теперішнього заливу, на місці пристані порушили грунт, і утворилася   величезна  діра, яка   ішла углиб. На це не звернули уваги. Коли вода, прибуваючи, затопила відведену  для неї площу, для укріплення берега привезли вантажівками багато піску. Діти знайшли собі з цього забаву. Спускалися вниз і  пірнали у воду, потрапляли у пастку, назад вже не верталися! Їх затягувало у ту вирву. Деяких з них так і не вдалося врятувати. Страшна пастка поглинула їх тіла навічно. Тоді ж ту діру перегородили решіткою. Потім її завалило землею, затягло мулом. Через цей прохід або тунель швидше всього і поступала згори вода до басейнів.

Інше підземелля знахо­дилося якраз поблизу па­м'ятника воїнам-афганцям. Валентина Церпиш згадує, що коли біля Бу­динку культури садили ялинки у згаданому вище місці, провалилася земля. Коли почали копати далі, виявили підземний хід. Один із робітників спус­тився туди і побачив про­сторий тунель з каменя, а зверху з червоної цегли. Трохи пройшовши, він на­штовхнувся на кам'яну стіну, яка перегороджува­ла шлях.

Як вдалося з'ясувати, раніше сюди спускався гурт юнаків, серед них був і Анатолій П. Вони прой­шли кам'яним підземел­лям близько 100 метрів і повернулися назад. Йти далі завадив завал та не­стача кисню. Кажуть, що цей підземний хід тягнув­ся аж до колишньої нафто­бази у кінці селища. Моя думка, що це підземелля також служило для поста­чання води у паркову зону., коли прохід замулювався приходили робітники графа, спускалися донизу і очищали все від намулу і землі. Ось що пише у своєму
нарисі про Нововоронцовку уже покійний краєзнавець  Г.А.Ляшенко: "Го­ловний водопровід, що за­безпечував будинок керу­ючого водою та графський парк тягнувся від глибоко­го колодязя, викопаного на
місці теперішнього МПМК-17. Через кожні 20 і метрів аж до парку робітники викопали по сухому колодязю. Між ними вирили траншеї і проклали поливні труби. Біля парку водопровід розгалужував­ся до 4-х великих басейни, з яких і вдень, і вночі били і струмені фонтанів". У приведеному записі та, взагалі, у праці Григорія  Антоновича немає жодного натяку на підземні ходи. Ніхто із колишніх старожилів, зокрема, Лідії Колосової, Мартиніана Гончарова, нічого подібного не згадував. Заперечував наявність таких і житель селища Володимир Шостак. І все-таки, якщо    підземні    ходи і справді існували, то будували їх таємно від усіх. А це   майже   неможливо. Якщо вони все ж були, то постає питання : "Для чого?" Якщо ж ці тунелі служили справді для подавання води до графських  володінь, секрет призначення їх можна вважати розкритим.

Сторінку підготував Олег ТИМКОВ

Comments:

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

bigmir)net TOP 100Hosting Ukraine

Яндекс.Метрика
Restore Default Settings